Зміни як мистецтво

Курс лекцій-бесід Сергія Аркадійовича Дацюка «Зміни як мистецтво»

Нас всіх чекають радикальні світові зміни. Причому зміни це не переміни, не реформи, не революції і не еволюції. Зміни — жоден із тих синонімів, якими ми їх часто називаємо.

Переміни — це перехід від однієї визначеності до іншої. Переміни — це незмінність істоти в мінливих несуттєвих обставинах. Бачення перемін дозволяє уникнути занепокоєння. Заклик «бути спокійним як скеля під час океанського шторму» — брехливий. Скеля не може турбуватися, бо вона — не мисляча істота.

Філософія та практика змін

Більшість бід будь-якої істоти — через небажання змінюватися. І війна — одна з таких бід. Якби істоти були готові до війни на всі ті зміни, які відбуваються під час війни та після війни, то війна їм була би не потрібна. Лише під тиском масових смертей деяким, і то не всім і не завжди, вдається щось зрозуміти та змінитись.

Найбільша дурість, яку мені доводилося чути: сенс життя — саме життя чи виживання, чи навіть експансія. Ні те, ні інше, ні третє. Навіщо потрібне життя, якщо в ньому лише виживати? Смисл завжди поза тим, смислом чого він є. Якщо смисл усередині того, чого він смисл, то це скоріше лайно, а не смисл.

Зміни як мистецтво

Мистецтво змін не є узагальненням жодного досвіду. Воно — спроба особливого помислення та уяви. Щоб говорити про зміни, потрібно вивести мову не лише із суб'єкт-об’єктних відносин, а й із хайдеггерівської екзистенційної буттєвості — до граматики транзистенції.

Зміни відбуваються, коли вони припускаються. Вони відбуваються для того, ким припускаються. Щось міняти може лише той, хто змінюється. Той, хто завжди пристосовується, ніколи не змінюється. Він уникає невизначеності і не готовий до Інакшого. Його доля — жалюгідне нудне існування, яке нічим не відрізняється від неіснування.

Чи ти пристосуванець, що пристосовується до світу, чи ти тиран, що пристосовує світ під себе, — ти однаково не змінюєшся і нічого не змінюєш. Знищення світу — теж не зміни, бо руїни і смерть — дуже визначена і нікчемна річ, яка не породжує Інакшого.

Навіть саме бачення змін вимагає не тільки особливої оптики, а й деякого самозречення, дистанції від соціальності, майстерного узагальнення видимого до змінюваної реальності, відходу від спостереження речей до орієнтування без орієнтирів у невиразних голоморфах.

Важливо не стільки здійснення змін, що дуже рідко буває можливо, скільки бачення змін та причетність до змін — це особливе мистецтво, яке не можна викладати як набір знань чи умінь, але лише як рідку граматику невиразних відносин, як приготування до Інакшого, як деякі неявні орієнтації, як питання та відносні орієнтири.

І все ж зміни є чи ні? Я думаю, що всі істоти, що живуть у деякому одному просторі-часі, належать різним цілим: визначеному світу нудьги та жаху незмінності, і невиразним голоморфам радості та цікавості змін.

Зміни — це мистецтво виявлення Інакшого в невизначеності; це мистецтво орієнтації як орієнтування до і поза всілякими відмінностями і повторами, початками і предєлами; це мистецтво багатовимірного бачення та запитуввання.

Ось про це мій курс лекцій-бесід.

Зміни і мислення — це різні уявлення одного і того ж углядання. Тому перед курсом мистецтва змін добре було б ознайомитись з попереднім моїм курсом про ненормативне мислення.

Майже вся філософія буттєва і рідко навіть часова чи динамічна. Зміни — шлях лише частини мислителів, яких приписала собі філософія. Ми підемо шляхом єгипетської герметики, давньогрецької поезису, давньогрецького орфізму та давньогрецької софістики. Ми підемо шляхом давньогрецьких мислителів — Гесіода, Анаксимандра, Піфагора, Геракліта та Протагора, а не шляхом — Фалеса, Анаксимена, Парменіда, Сократа, Платона та Аристотеля.

Дискурс філософської визначеності завжди впізнаваний: істина, мудрість, ідеї, поняття, категорії, соціальність та інша визначеність. Спільність істот цілком може перебувати-осутнюватись-здійснюватись у змінах не лише поза певними відносинами соціальності, а й поза самим буттям — в просторі уяви.

Більшість лекцій та курсів про теперішній час прагнуть навчити нас, як виживати під час перемін, тобто як перейти від однієї визначеності до іншої, розуміючи невизначеність як ненавченість деяким знанням, баченням, досвіду, які, якщо їх отримати, зробить невизначеністю певністю.

Ми спробуємо показати зміни як перебування в невизначеності та причетність до Інакшого — як мистецтво припустимого і тому можливого.

Ми покажемо те, чого не робить наука та філософія у своїх помислах та дослідженнях. Ми покажемо, як шукання та цікавість, уява та мислительні винаходи передують усім і всіляким пошукам, дослідженням та відкриттям.

Програма курсу

Ми матимемо 5 зустрічей, 5 тем.

1. Зміни (алагестика). Як допустимі зміни поза досвідом?
2. Нестанові орієнтації (від станів до орієнтацій). Як зсунути увагу зі станів на орієнтації?
3. Самість, Поклик, Шлях (самостіння). Як помисляти важливі нестанові орієнтири: Поклик, Самість, Шлях?
4. Незручність та занепокоєння питань (запитування). Чим важливі запитування та питання, що турбують, у навігації змін?
5. Семінар із найважливіших питань від кожного з їх осутненням, а не відповідями чи інтерпретаціями (від запитання — до запитування). Які важливі питання турбують нас?

Перше заняття буде присвячене помисленню змін шляхом запитуючої квазібесіди про всі та всілякі зміни і те, що за них зазвичай приймають.

Друге заняття буде присвячене спробі уникнути станів, нав’язаних нам соціальністю і навіть західним розумінням так званих «східних практик» як входження в «змінені стани», та переходу до орієнтацій як углядань Інакшого.

Третє заняття буде про Самість, Поклик та Шлях, тобто про спробу деякого бачення початкових углядань для умовно західних і умовно східних цивілізацій, формуючи поверх хайдеггерівської екзистенції — транзистенцію, тобто формуючи інтегральне бачення людської цивілізації.

Четверте заняття буде присвячене запитуванню як мистецтву ставити і здійснювати перестановку важливих питань, а також тих труднощів, які при цьому виникають.

П’яте заняття — семінар, де ми спільними зусиллями спробуємо здійснити запитування від аудиторії. Вам буде запропоновано важке дослідження себе як самості — це пригадування питань, які мучили вас у дитинстві, в юності, в молодості, і можуть бути важливими в зрілості та в старості; у самодіяльності, праці, неробстві та недіянні; на самоті, у дружбі, у сімейності; у завершенні занепокоєння та у підготовці до смерті.

Отже, запрошую вас на мій авторський курс, де ми спробуємо розібратися, що таке зміни і що означає змінювати і змінюватися.